Нове життя вдихнула поцілунком,
Коли осточортіли всі та все,
І видавалось, скоро за лаштунки,
Земного раю, доля занесе.
Уже готовий був зійти з орбіти,
Нестись в безодню, чорну та пусту,
Щоб, Сонце, що не гріє та не світить,
У іншому шукало свою суть.
Життя вдихнула, та з хреста не зняла,
Знов смутку кожну ніч плачу оброк,
Та від життя бажаю зовсім мало,
" Нехай тобі пошле тільки добро!".
Нове життя вдихнула поцiлунком
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2016
Свидетельство о публикации №116031209998
Свидетельство о публикации №116031209998
Рецензии