Вода урвалась из криницы
И вычернила мураву.
Крылами прошумели птицы,
В миг ока за углом мелькнув.
Пресинее их лопотанье
Пугало юный ветерок.
И свет распался весь тенями
Эпилептичных вечеров,
Когда пропала из криницы
Бурливо-мутная вода.
Как синие исчезли птицы –
Взрыдала желтая земля.
И так душа твоя болела,
Вся в терниях и вся в шипах,
И перед смертью билось тело –
Твое же на твоих глазах.
Вода урвалася з криниці,
кругами вичорнів моріг,
крильми прошелестіли птиці,
раптово гулькнувши за ріг.
Їх синє-синє лопотіння
лякало молоді вітри.
І світ розпався весь — по тінях
епілептичних вечорів,
коли урвалася з криниці
хлипка, сколочена вода.
Як сині пролетіли птиці —
земля заплакала руда.
І так душа тобі зболіла,
неісходима по тернах,
і передсмертне билось тіло —
твоє ж і в тебе на очах.
255. Василь Стус. Вода урвалась из криницы...
© Copyright: Алёна Агатова, 2016
Свидетельство о публикации №116031201445
Свидетельство о публикации №116031201445
Рецензии