А вітер, знову так манив вітрила!
Утім була така для них печаль -
До берегів, назад від мрії,
Він дув та й дув собі на жаль…
І так стояли ті вітрила у причалу,
Чекаючи на зміни у погоді.
Йшов час, але ж і знов на жаль -
Не ті вітри наразі в моді.
Вітрила ті були білішими за сніг!
І так палало їхнє серце...
І так вони просило небо,
Нарешті щоб відкрило мрії дверцю!
І от нарешті день такий настав,
І от нарешті ті омріяні простори!
І з берегів подув приємний бриз -
Вітрила вийшли у відкрите море!
Паруса
© Copyright: Михаил Данихленко, 2016
Свидетельство о публикации №116031109148
Свидетельство о публикации №116031109148
Рецензии
Яскравий твір! Чудовий Ви змалювали образ і атмосферу. Сподобалось!
Шон Маклех Патрик 12.03.2016 03:44 • Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 12.03.2016 03:44 • Заявить о нарушении