Лист до сестри

Історична справка :
У Західній Україні австро-угорські урядовці з початком війни розпочали дії, спрямовані проти українців-русофілів. За найменшою підозрою в русофільстві їх заарештовували, висилали, а той піддавали смертній карі. Тисячі українців, звинувачених у нелояльності до австро-угорської влади, були вислані до спеціальних концентраційних таборів вглиб Австрії, де їх роками утримували в жахливих умовах без суду й слідства. Найжорстокішим був табір "Талергоф" у Штирії, де в листопаді 1914 р. перебувало 5,7 тисяч українців.


«Для вас, історики майбутні, наш біль – рядки холодних слів!».

Євген Плужник, український поет, драматург, перекладач зі Східної Слобожанщини

Львів, 1915 рік

Вже у Львові стемніло давно.
Десь далеко гуркочуть гармати.
Тихо в місті. Лиш тільки чутно,
Як крокують австрійські солдати.

І цієї нічної пори,
З олівцем прихилившись до столу,
Пише в Самбір листа до сестри
Русофіл-галичанин Микола.

«Я, Маріє, ще поки живий.
В нас так страшно… Та що там казати,
Розуміє тут навіть дурний –
Про політику краще мовчати.

Росіяни залишили Львів,
І австрійці у місто влетіли.
Скрізь шукають вони «шпигунів»,
А для них шпигуни – русофіли.

Був у мене знайомий один.
Уявляєш, його упіймали
Лиш за те, що сказав: «Я – русин».
В Талергоф бідолаху погнали…

Вчора бачив на вулиці я –
Розстріляли австрійці людину.
Це сусід мій. А в нього сім’я:
Мати, жінка й трирічна дитина.

Як усі, я доносів боюсь.
Попалив русофільські газети.
Лиш неволю у Галицьку Русь
Принесли австріяцькі багнети…

Може, літ через сто, без брехні
Хтось розкаже про всі ці гоніння,
Буде згадувать люд наші дні,
Як похмуре страшне сновидіння.

І жахіття останніх років
Не повторяться більше ніколи…
Що ж, цілуй дітлахів і батьків.
До побачення. Брат твій Микола».