Я помню своё детство...

«Я дитинство своє пам'ятаю…»


Я дитинство своє пам'ятаю
Це було так давно, але я
У ві сні знов туди повертаюсь
Де родина велика моя.

Де бабусі й дідусь мої жили
Ми усі приїзджали до них
І вони всім онукам раділи
І любили так сильно усіх!

Біла хата та світлі віконця,
А в бабусиних добрих очах
Відливалася крапелька сонця
Радість – усмішкою на вустах.

Всі збирались. Велика родина!
З від усіль приїзджали в село…
И країна була в нас єдина
Скільки щастя тоді в нас було!

За великим столом гомоніли
Різні мови – єдині серця!
А бабусі – онукам раділи,
Сміх дитячий лунав без кінця…

А над хатою було гніздечко
В ньому білі лелеки жили
Кожен рік прилітали здалечку
І завжди з нами поруч були.

Запах сіна та квітів в садочку,
І бабусин із маком пиріг
Та її вишивану сорочку -
Все у пам яти мозок зберіг…

У ві сни знов мене повертає
Почуття дивовижних часів!
Мабуть, Бог це для нас зберігає,
Щоб душею ніхто не старів!..