«Зізнання»
За два тижні до нового року
Ти мені подзвонив та сказав,
Що не зробиш до мене ні кроку,
Що ніколи мене не кохав…
Де провина моя, я не знаю,
Я тобі віддавала життя!
Я і досі тебе так кохаю!..
Та на жаль, вже нема вороття…
Мабуть я десь «намріяла» щастя,
Мабуть вірила дуже тобі.
Я три роки була, як у казці,
А тепер – у самотній журбі…
А колись наші друзі казали,
Що я наче твій янгол в житті.
Ми тоді, мов на крилах літали,
Обіцянки давали святі!
А тепер – задихаюсь від спраги
До коханого тіла та рук
Янгол твій вже не має відваги,
Він вночі помирає від мук…
Ти пішов, і нема вже надії,
Перекреслив все те, що було.
Ти собі залишив мої мрії,
А мені – перебите крило…
Признание
© Copyright: Высочина Людмила, 2016
Свидетельство о публикации №116031104936
Свидетельство о публикации №116031104936
Рецензии