Мій дім горить із того краю,
Що до сусіди прилягає.
Той, як завжди під шланга косить,
Але не воду подає,
А підливає керосину
І хмиз кидає, сучий сину,
Йому біди завжди не досить,
Такий вродивсь, такий вже є.
І я хіба один такий є,
На кого пес скажений виє,
Отруйні вищиряє ікла
І плоті вирива шматки.
Така щуряча вже порода.
Щура знешкодити не шкода.
А як воно до крові звикло,
То, звісно, й здохне вже таким.
Одужання чекать не варто,
Пристрелити скажену твар ту,
Та й поховати просто неба.
А ті, хто розуму не ймуть,
Як хочуть, можуть сумувати
За тим шматком брудної вати,
Якщо комусь це дуже треба.
А, певно ж, знайдеться кому.
скажений
© Copyright: Канан, 2016
Свидетельство о публикации №116031101383
Свидетельство о публикации №116031101383
Рецензии
Іноды трапляються в житті просто жахливі сусіди.... У мене теж є вірш на цю тему - про жахливого сусіда...
Шон Маклех Патрик 11.03.2016 13:10 • Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 11.03.2016 13:10 • Заявить о нарушении
Ось мій вірш про жахливого сусіда - http://www.stihi.ru/2015/12/05/1349
Шон Маклех Патрик 11.03.2016 13:12 Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 11.03.2016 13:12 Заявить о нарушении
так, трапляються сумні речі.
чи, як Ви казали в одному з Ваших творів:
не так сумно, як огидно.
Канан 11.03.2016 20:53 Заявить о нарушении
чи, як Ви казали в одному з Ваших творів:
не так сумно, як огидно.
Канан 11.03.2016 20:53 Заявить о нарушении