Моє малесеньке село
Десь загубилось на Поліссі
Садочки там з`єднались з лісом
Неначе їх там не було…
В тузі шепочуться вітри
У вербах, схилених до річки,
Лиш в занамуленій криничці
Життя струмкової води.
Димар схилився в самоті
Над дахом, мов самотній сторож,
А на тополі знову ворон
Все ж так пронизливо кричить.
Сплелося тихо у журбі
Минуле там порослим терном,
Підперли небо старі клени
Крилами-вітами в мольбі
Моє малесеньке село
Тривожить пам`ять знову й знову,
Так часом зве мене додому
Батьківське , чисте джерело…
Малесеньке село...
© Copyright: Наталия Сенченко, 2016
Свидетельство о публикации №116031006551
Свидетельство о публикации №116031006551
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.