Вчора народився...

Вчора  народився…

Вчора  народився,
А  сьогодні  помер – наш  Шевченко.
Вчора  появився,
А  сьогодні  пропав,  батько – козаченко…

І  стоїть  він  тепер,
На  Чернечій  горі.
І  Вкраїну  й  Дніпро,
Йому  видно  вгорі.

Тільки  сумно  йому,
Бо  Україна  в  вогні.
Я  спілкуюся  з  ним,
Тому  й  сумно  мені…

Нам  великий  Кобзар,
Заповіт  заповів.
Він  боровся  і  жив,
Як  сам  захотів…

Був  успішний  поет,
І  художник  був  знаний.
Але  він  собі  шлях,
Не  вибрав  безславний.

На  терези  життя,
Лягли  Доля  і  Воля.
Тому  вибрав  життя,
Наш  геній  в  неволі.

Й  сьогодні  у  нас,
Все  це  актуально.
Боротьба,  хліб  і  квас,
Чи  життя  ідеальне?..

Коли  маєш  все,
Як  манну  небесну.
Україна  понад  усе!
Мабуть  буде  чесно.

Скажи  нам  Поете,
Встань  й  розкажи.
У  пітьмі  ти  дорогу,
Нам  всім  покажи.

Бо  мабуть  таки,
Забули  ми  Бога.
А  без  нього  і  тебе,
В  нікуди,  та  дорога.

І  прости,  ти  нас,  Батьку,
Нікудишніх  дітей.
Не  вміємо  Долю  знайти,
Серед  недобрих  людей.

Живемо,  як  сліпі,
І  в  очах  повно  сліз…
Може  б  ти  вже  до  нас,
Із  гори  тої  зліз?..

Та  почали  б  ми  всі,
Собі  кувати  мечі.
Ми  з  тобою,  Тарасе,
І  вдень,  і  вночі.

Тоді  й  зайшлися  будити,
Нашу  приспану  Волю.
Бо  покірність  і  сльози,
Заведуть  нас  в  неволю…

Ти  нас  клич  до  борні,
Бо  не  однаково  мені.
Коли  Вкраїна  страждає,
Свою  кров  проливає…

     09:45.10.03.2016.