я зітчу собі долю із клаптиків мрії
і сплету собі думку з червоних ниток
і із крапель маленьких закличу ось зливу,
пошукаю у сховку хороших думок.
може нині ще довго чекати на добре,
може йти кілька верств, та не той горизонт,
вітер інколи свище мінорно,
а реальність нагадує сон,
може сон перепише нестійка увага,
у якій не існує вже фронт.
а життя переможна, насичена сага,
тож відкрию уявний зонт,
щоб сховатись шквалу правди,
одягнути на виворіт светр,
та не можна забути зради
і значимість воєнних жертв
я з тчу соб долю з клаптик в мр
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2016
Свидетельство о публикации №116030906678
Свидетельство о публикации №116030906678
Рецензии