Лина Костенко Вечернее солнце, спасибо за день!

Вечернее солнце, спасибо за день!
Вечернее солнце, за мой покой.
За тех лесов просветленный Эдем
и василек во ржи золотой.
За твой рассвет и за твой зенит,
и за мои обожженные веки.
За то, что завтра моё звенит,
за то, что вчера уснуло навеки.
За небо в небе, за детский смех.
За то, что могу и что не нарушу.
Вечернее солнце, спасибо за всех,
Не осквернивших чистую душу.
За то, что завтра ждет вдохновений.
Непролитой крови и добрых свершений.
Вечернее солнце, спасибо за день
Слова, как молитва, как к Богу ступень.

Вечірнє сонце, дякую за день!
   Вечірнє сонце, дякую за день!
   Вечірнє сонце, дякую за втому.
   За тих лісів просвітлений Едем
   і за волошку в житі золотому.
   За твій світанок, і за твій зеніт,
   і за мої обпечені зеніти.
   За те, що завтра хоче зеленіть,
   за те, що вчора встигло оддзвеніти.
   За небо в небі, за дитячий сміх.
   За те, що можу, і за те, що мушу.
   Вечірнє сонце, дякую за всіх,
   котрі нічим не осквернили душу.
   За те, що завтра жде своїх натхнень.
   Що десь у світі кров ще не пролито.
   Вечірнє сонце, дякую за день,
   за цю потребу слова, як молитви.