Ну що ж, сорок чотири роки вже менi

Ну що ж, сорок чотири роки вже мені!
Відсвяткував я День народження в суботу.
Зустрінусь – думав я – з хорошими людьми,
Але – майже ніхто до мене не прийшов, не поздоровив…

А я хотів почути лагідні слова,
А я жадав почути: «Ігорочок».
Але – на День народження я знову сумував…
Самотні в мене дні, самотні ночі…

Не розумію тільки я: чому
Не люблять мене, скромного, дівчата…
Я так почути хочу: «Обніму!»
Бо також заслуговую на щастя!

Усе життя я всім допомагав,
Казав я правду – і ніколи я не лестив!
Нікого не образив і нічого не украв,
І жодної дівчини не знечестив.

Я часто чув – і, кажуть, недарма,
Що в кожного поета складна доля!
До серця близько все сприймаю я!
І жорстким словом ти пораниш мені душу мимоволі…

Я завжди радий зустрічі з хорошими людьми –
І хочу я почути добре слово!
Хороша дівчино, будь ласка, ти скажи:
«Зустрінемось! Я тебе обніму обов’язково!»

12 січня 2016 року