Менi вже сорок чотири у цi днi

Мені виповнюється вже сорок чотири у ці дні –
І час замислитися: бо вже прожив сорок чотири роки!
Зробити можна висновки, принаймні, проміжні:
У чому сенс життя? Хто взагалі я? Хто ти?

Я народився, де існувала Київськая Русь,
Моїми предками (ще з давнини), звичайно, були руси,
І я зазначити про себе не боюсь,
Що я по крові, добрі люди, руський.

Мої бабусі й дідусі – в Луганську народилися й жили,
Й у Ворошиловграді в школі вчителі мене учили –
Я полюбив Шевченка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського в ті дні
І усвідомив, що моя національність – українець.

По материнській і батьківській лініях обох
Всі ми місцеві, родом із Луганська.
Люблю своє я рідне місто! Й хочу: квітло, як раніш, щоб воно знов і знов!
Я не покину своє місто! Я луганець.

У тисяча дев'ятсот вісімдесят шостому, у жовтні, прийняли мене у комсомол.
СРСР – щаслива то була година!
Дідусь був прикладом мені, до Батьківщини прищепив любов.
Я комуніст! Радянська я людина.

У прабабусі – пам'ятаю – була лампадка на столі,
Мене хрестила вдома у священика бабуся нелегально.
Ікони ми у шафі глибоко ховали, берегли.
І я по вірі православний християнин.

Я знаю: є народи, в яких спільні корені!
Кирилиця – моя абетка. І не дивно:
Завжди агресорів разом перемагали у війні,
Бо дух наш витривалий! Слов'янин я.

І – сенс життя – історію, культуру, літературу й мову берегти!
Але, у кожній нації є добрі люди, є й погані.
Нам треба жити в мирі, не допустити кровопролиття, війни!
Я патріот Планети. Я землянин.

Отже, я руський, і моя столиця – Київ – матір руських міст!
Парафіянин церкви УПЦ МП – я християнин Православної віри!
Я українець, патріот СРСР, луганець, комуніст!
Землянин я, бо живемо всі на Землі єдиній!

08 січня 2016 року