щось... про атлантiв, а може й нi

Фиолетта
Кав’ярні, пивниці, церкви, камениці,
Заручені з містом обручками колій,
Музеї, театри, поснули крамниці,
Атланти ж не сплять зазвИчай ніколи.

Тримають уперто брили балконні,
Як довго? Не знають, відколИ скам’яніли.
Вершилась любов, повстання, закони…
Дощами століття вмивали їх тіло.

Панянки, спудейки, ліцеїстки–дівиці…
У прЕзент не рвали для них гіацинтів,
На брудершафт не пилИ сливовицю,
Не знали-не відали, що то є цвинтар.

Мовчазні, самотні в кам’янім середмісті,
Ізранку – в бурштин, ізвечора – в синє.
Намарно питати… Не взмозі повісти,
Тягар непосильний нести часоплину.


© Copyright: Фиолетта, 2016
Свидетельство о публикации №116030805573
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Фиолетта
Рецензии
Написать рецензию
Мастерно! Дуже цікава стилістика! Сподобалось!

Шон Маклех Патрик   08.03.2016 15:59   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Спасибі.

Фиолетта   14.06.2016 23:53   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Фиолетта