Магiя -Чтиво i Музика-

Сіється світло через кругле вікно в зеніті цього дивного помешкання. Білі стіни шаровані вапном. Піл вимощений каменем білим. Кахлями обцяцькована піч. Біля неї товстий килим. Тепло і затишно, як у осклепі.

Читаю товстий стародрук. Духмяний цупкий папір. На широких полях замітки, зроблені гарними: почерком і чорнилами. Читаю, ніби йду сторожко густим пралісом. Дебру долаю, струмки, сідаю на чорний камінь, покритий зеленим мохом. Заплющаю повіки. Відкриваю маківку. Струменить золоте світло.

-- Сідай, молодий друже. Я щойно зварив каву по-віденськи. Призволяйся. Розкажи, як воно там, у світах тамтешніх.
-- Дякую красно! Скучив за вашою кавою. Такої не пив ніде. Вона, як амріта: увіде в тіло і вже не вийде ніколи.
-- Не вигадуй! -- сміються очі сивого чоловіка. Рожевіють все ще юначі щоки. Обоє мовчки пють каву. Насолоджуються. Радіють.
-- Світи? Європа настрахана боїться навали. Америка робить своє. Японія гострить меча і марить поверненням свого. Китай очікує на труп в Амурі. Колос на глиняним ногах захитався і цього разу вже напевне впаде. Питання: куди полетять уламки? - зіграв на ксилофоні свою партію молодик.
-- Амінь! - посміхнувся Учитель.

Грає старий клавесин руками старшого маловідому сонату Баха. Немає гобоя, кларнета, скрипки. Але є ця казкова флейта в руках та вустах молодого учня. Все буде ДОБРЕ -- співає на груші синиця. Зозуля виковує безкінечні літа у гаю поруч.
Учневі та Учителю жити і жити.

Спіймай гармонію і лети на гребені хвилі води чи повітря.


© Copyright: Валентин Лученко, 2016