Ти провадиш мене, тримаєш в руці мою руку,
Ані стін, ні вікна... Розчиняємось в просторі вражень -
Права першої ночі... У треморі сповнення мажень -
Чуєш подих Планети під кратчастою шкірою бруку?
Як це падати в небо? НапИшу потім у вірші,
Поки час іще є, (котрась осінь покличе ж у вирій),
Але ти не минай, вдмухуй в мене цю вЕсну і віру.
Ми окрім цигарОк, кави, ніші, - щось маємо більше.
За п ять хвилин до весни
© Copyright: Фиолетта, 2016
Свидетельство о публикации №116030805502
Свидетельство о публикации №116030805502
Рецензии