Дорогие мои, сестры!
Искренне поздравляю вас с праздником!
Желаю вам счастья и мира, любви и вдохновения в непростой жизни нашей!
Обнимаю, целую, низко кланяюсь вам.
Позвольте поздравить вас поэзией любви, нашего земляка, известного поэта и прозаика Анатолия Загравенко:
+++
Накупані в джерельно-чистих водах,
святкуємо свій потаємний шлюб.
Як любо теплий відчувати подих
й вологу пити із вишневих губ.
А ти земна і разом з тим небесна.
Замало слів, щоб виразить чуття.
Ти обернула осені на весни,
перевернула все моє життя.
Ти світишся так сонячно, кохана,
і я - як лель у променях твоіх.
В гущавині вкраїнської савани
сам Бог благословляє нас на гріх.
Ще з ким таку пізнаю насолоду?
Палкі признання шепотів кому б?
То дай же ще відчути теплий подих,
Вологи спити із вишневих губ...
+++
А того ти й не відаєш у снах,
що викрадаю я тебе щоночі.
І несучи, як сонце, на руках,
дивлюся у твої закриті очі.
І лиш мені в ту осіянну мить
ти ніжно усміхаєшься, коханна,
допоки в небі срібро зір тремтить,
і стеле місяць промені багряні.
Полеж в моїх обіймах горілиць,
красиво й вільно розметавши груди.
Спочинь хоч так від клопоту й дрібниць,
допоки міцно сплять недобрі люди.
Отак жіночій і звікуєш вік
в моїх жаданнях райдужних і мріях.
Я, може, старомодний чоловік,
але тебе кохаючи, лелію.
+++
Найавгустіша світлосте жіноча,
чи знаєте, як палко Вас люблю?
Найбільше Ваші мудрі й гарні очі
з іскринками в живому кришталю.
Моя Ви добра і солодка муко,
жадання вічне, мріє чарівна,
поцілувавши Вашу ніжну руку,
невільно станеш п'яним без вина.
А мови гречні й вишукані звуки.
Від них мені, аж подих зупиня.
То - щастя після кожної розлуки
торкатись легко Вашого вбрання.
Я не знаю как эти слова перевести, но почувствовать их сердцем очень даже можно.
Искренне, Валерий.
стихи напечатаны в сборнике поезии "Мед полынный" ( "Меди полинові").
Августейшей светлости женщине
© Copyright: Валерий Олизько, 2016
Свидетельство о публикации №116030805231
Свидетельство о публикации №116030805231
Рецензии
Валера, як я вдячна тобі за цю підбірку дивних віршів! Скопіювала собі в літературний щоденник...читатиму і перечитуватиму...Це прекрасний дарунок жінкам до свята. Це відкриття для мене. Люблю українську поезію. Мрію навчитися колись все ж спробувати нею не лише дихати, але і писати ...боюся, щоб це не було примітивно..щоб не нашкодити....дуже тонка і неповторювана ця наша українська мова. Ті, хто до неї торкаються душею - повинні в рядках це відчути...
А я мислю по-російськи, а серцем сприймаю музику українських віршів і пісень... СПАСИБІ ...
Ольга Заря 2 09.03.2016 14:29 • Заявить о нарушении
А я мислю по-російськи, а серцем сприймаю музику українських віршів і пісень... СПАСИБІ ...
Ольга Заря 2 09.03.2016 14:29 • Заявить о нарушении
Ольга, благодарю. Я сам открыл для себя мир поэта Загравенко Анатолия Романовича - благо живем в одном городе, видимся частенько. А вот о его поэзии я до недавнего времени и не слыхивал. Он пишет пьесы, стихотворения, прозу - и вообще он уникум ( Загравенко Анатолій Романович - поет, прозаїк, драматург. Народився 7 квітня 1938 року в смт. Новоархангельськ на Кіровоградщині.
Після закінчення місцевої загальноосвітньої середньої школи вступив до Львівського технічного училища № 8, де набув спеціальності формувальника-ливарника. Був направлений на роботу на Алтайський тракторний завод, працював там три роки. Згодом був призваний на службу в армію. Служив у Московському військовому окрузі, в інженерній частині, що базувалася на станції Нахабіно. Демобілізувався у 1963 році офіцером запасу і повернувся в Україну.
У 1971 році закінчив відділ поезії (творчий семінар Д. Ковальова) Літературного інституту ім. О. М. Горького в м. Москві. А з 1973 до 1975 року вивчав журналістику у Київській вищій партійній школі.
Із 1964 року – на журналістській роботі. Пройшов шлях від кореспондента до редактора об’єднаної міської районної газети, яка проіснувала до 1995 року, а потім очолив міську газету «Знам’янські вісті». Звідти у 2003 році пішов на пенсію.
Друкуватися розпочав у вісімнадцять років (1967 р.). Перший вірш «Любить гуцул очі сині» було надруковано у львівській молодіжній газеті. А згодом вірш «Твої руки» з’явився у журналі «Жовтень».
Згодом його поезії з'явилися друком у колективних збірниках: «Там, де Ятрань...» (м. Кіровоград), «Кроки» (м. Дніпропетровськ), «Вітрила» (м. Київ). Першу поетичну збірку видав у видавництві «Промінь» (м. Дніпропетровськ) у 1990 році. Наступні видання: «Спадок» (1997 р.), «Дике поле» (1998 р.), «Меди полинові» (1999 р.), «Доля» (2000 р.), «Сповідь» (2001 р.), «Часослов» (2002 р.), «Щастя» (2003 р.), «Майдан» (2004 р.), «Пошук» (2006 р.), «Поеми» (2010 р.), «Твори в двох томах» (2012 р.).
Лауреат обласної журналістської премії імені Ю. Яновського, переможець загальноукраїнського конкурсу «ЗМІ — громадянському суспільству», відзначений навчальною поїздкою до Канади, де вивчав досвід роботи неприбуткових громадських організацій.
Член Національної спілки письменників України, лауреат обласної літературної премії ім. Є. Маланюка за 2013 рік у номінації «Проза» (у тому числі драматичні твори і переклади) за збірку «Твори» ІІ том «Проза».)
Будет время, загляни на его страничку в фейсбуке, там он читает свои произведения.
С теплом, Валерий.
Валерий Олизько 09.03.2016 15:00 Заявить о нарушении
Після закінчення місцевої загальноосвітньої середньої школи вступив до Львівського технічного училища № 8, де набув спеціальності формувальника-ливарника. Був направлений на роботу на Алтайський тракторний завод, працював там три роки. Згодом був призваний на службу в армію. Служив у Московському військовому окрузі, в інженерній частині, що базувалася на станції Нахабіно. Демобілізувався у 1963 році офіцером запасу і повернувся в Україну.
У 1971 році закінчив відділ поезії (творчий семінар Д. Ковальова) Літературного інституту ім. О. М. Горького в м. Москві. А з 1973 до 1975 року вивчав журналістику у Київській вищій партійній школі.
Із 1964 року – на журналістській роботі. Пройшов шлях від кореспондента до редактора об’єднаної міської районної газети, яка проіснувала до 1995 року, а потім очолив міську газету «Знам’янські вісті». Звідти у 2003 році пішов на пенсію.
Друкуватися розпочав у вісімнадцять років (1967 р.). Перший вірш «Любить гуцул очі сині» було надруковано у львівській молодіжній газеті. А згодом вірш «Твої руки» з’явився у журналі «Жовтень».
Згодом його поезії з'явилися друком у колективних збірниках: «Там, де Ятрань...» (м. Кіровоград), «Кроки» (м. Дніпропетровськ), «Вітрила» (м. Київ). Першу поетичну збірку видав у видавництві «Промінь» (м. Дніпропетровськ) у 1990 році. Наступні видання: «Спадок» (1997 р.), «Дике поле» (1998 р.), «Меди полинові» (1999 р.), «Доля» (2000 р.), «Сповідь» (2001 р.), «Часослов» (2002 р.), «Щастя» (2003 р.), «Майдан» (2004 р.), «Пошук» (2006 р.), «Поеми» (2010 р.), «Твори в двох томах» (2012 р.).
Лауреат обласної журналістської премії імені Ю. Яновського, переможець загальноукраїнського конкурсу «ЗМІ — громадянському суспільству», відзначений навчальною поїздкою до Канади, де вивчав досвід роботи неприбуткових громадських організацій.
Член Національної спілки письменників України, лауреат обласної літературної премії ім. Є. Маланюка за 2013 рік у номінації «Проза» (у тому числі драматичні твори і переклади) за збірку «Твори» ІІ том «Проза».)
Будет время, загляни на его страничку в фейсбуке, там он читает свои произведения.
С теплом, Валерий.
Валерий Олизько 09.03.2016 15:00 Заявить о нарушении
Ой...спасибо за информацию!!! Жаль, но я выпала с фейсбука - после поломки компа - забыла все пароли и там тоже... СПАСИБО...
Ольга Заря 2 09.03.2016 16:48 Заявить о нарушении
Ольга Заря 2 09.03.2016 16:48 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.