243. Василь Стус. Из воспоминаний детства

ИЗ ВОСПОМИНАНИЙ ДЕТСТВА

Наш будень горьковатый и пахучий,
Осотом и щирицею пропах.
Клубится пыль. А недалёко – шлях.
За шляхом – райские седые кущи.

Потертый брыль на голове. В руках –
Тупая тяпка:  чертогон колючий!
И пашня узенькая на пяти рядках
Тебе похлеще редьки надокучит.

А после глухо загудит гудок
Парокотельной – все зальется светом,
Как отзовется огородный бог
Своим сердечным и хмурным приветом.

Он из спецовки вынет хлеба шмат -
И степь родней покажется стократ.


З ДИТЯЧИХ СПОГАДІВ

Добридень наш — гіркаво-запахущий,
осотом і щирицею пропаx.
Куріє порох. Недалечко — шлях.
Зобіч од нього — сизі райські кущі.

Подертий бриль на голові. В руках —
тупа сапа: цупкий будяк колючий!
Вузенька постать на п'яти рядках
тобі за редьку гірше надокучить.

А потім глухо загуде гудок
парокотельні — й світ тобі розвидніє,
як озоветься наш городній бог
своїм ласкавим і гірким "добриднем".

Він із спецівки вийме хліба шмат —
і рідний степ ріднішає стократ.