Весняний день
виходить з нір, випурхує з зими.
Струмками голоси влилися в гомін,
говорить все, що бачилось німим.
І марно зір чіпляється за простір –
хитливі риси зраджують тобі.
Дивись, весна вилонюється з брості
і світ зазеленіє далебі!
Корсет снігів послабило вершині
ласкаве і зворушливе тепло,
і пролісок за виспівом пташиним
до сонця підійма своє чоло.
Кістяк горіха обліпила зграя –
в долину повертаються граки.
Густий туман іде стрімчастим плаєм
від березня до квітня навпрошки.
Між горами, за прядивом імлистим,
рухома неосягненим чуттям,
природа під торішнім падолистом
уже нове вистеблює життя.
Свидетельство о публикации №116030707112