Невже ж це все

Невже ж це все? Невже до п’ятниці нам залишилось жити?
Невже ми двадцять сьомого загинемо усі?
Нам Порошенко обіцяє тимчасове перемир'я,
А ми всі миру хочемо! Щоб назавжди!

Луганськ – це моє рідне і кохане місто!
Гуляти вулицями радий і фотографувати кожен день:
Троянди квітнуть, навколо все красиво! Дійсно!
Трамваї та тролейбуси курсують: «Дзінь-дзелень».

Ми мирні мешканці Луганська та Донецька,
Ми народились на Донбасі всі, й наші батьки й діди.
Ми вчились тут і все життя працюємо ми чесно!
Чому ми змушені покинути свої домівки і кудись іти?

Батьки наші й діди побудували наше місто,
А матері й бабусі народили нас усіх.
Ми мешканці на своїй землі, ми не «сепаратисти»!
Я прошу: не вбивайте нас! Вбивати – тяжкий гріх!

Кияни! Западенці! Брати і сестри! Українці!
Отямтеся! Бо нас в оману завели!
Ми всі єдині: всі ми слов'яни, всі ми українці!
Сполучені Штати Америки заполонили вам мізки!

Ми любимо державу, ми патріоти України –
Тому й не хочемо ми в НАТО і навіть до ЄС.
Ми за суверенітет і незалежність Батьківщини,
У нас простий і зрозумілий інтерес!

Не можу уявити я Луганськ в руїнах!
Не можу уявити я загиблих земляків!
Прошу: отямтеся! Поки ще не запізно.
Життя людське – це найцінніше над усе!

Я вірю: Україна відродиться – і мир настане знову!
Дамо ми відсіч США, втручанню їхньому промовимо рішуче «Ні!»
І заспіваймо Гімн! І слава й воля України не помруть ніколи!
І доля, браття молодії, усміхнеться нам всім раз і назавжди!

24 червня 2014 року