Стонога

СТОНОГА



Мешкала колись Стонога під містечком Біле,
Бо так собі та Стонога була захотіла.
От приходить їй вітання і г'речне і миле -
Запрошують Стоніжечку на пироги в Біле.

Ох і радісно Стоніжці!
Вбралася в намисто
Та й побігла по доріжці
На пироги в місто.

Не було ще й півдороги
До містечка Біле,
Як заплуталися ноги -
Бігти не схотіли:
Передні із задніми,
Перші із останніми,
А ліві із правими,
Сміливими й бравими.
Перша з другою зчепилась,
Шоста з восьмою побилась,
П'ятдесята йти не хоче,
Сьома за усіх клопоче.
Дев'яноста сіла й плаче,
Сота все сміється й скаче.

Зупинилася Стонога посеред доріжки,
Почала розплутувати неслухняні ніжки:

Першу й другу розчепила,
Шосту й восьму насварила,
Сьому заспокоїла,
П'ятдесяту вмовила,
Дев'яносту підняла,
Сотій вказівки дала.
Та забула про двадцяту
Й не згадала про тридцяту!
Привела лиш цих до ладу,
Решта вибігли із ряду.

Поки ставила Стонога ногу до ноги,
Хололи у Білому смачні пироги.
Довго бідкалась Стонога,
Поки розплітала ноги.
А тим часом в місті Біле
Ось яке зробили діло:
Місто перейменували,
Називать Зеленим стали.

В Білому Стоногу ждали,
А в Зелене і не звали !