Березневому хижаку

Ти дихай, друже, не „диши“
та українською пиши.
Бо зранку знову ти „споквола“
малюєш вельми дивні кола.
З таким „апевнено вмираю“
навряд чи попадеш до Раю.
Бо то не місце для русалок,
тим більше про „котяче сало“!
Ну, а луската „чешуя“…
Яка русалка? То змія!
Покайся, грішник, березневий!
Бо будь ти тигром, навіть левом,
вчесавши стільки лабуди –
сухим не вийдеш із води!

06.03.2016

* Написано мною після ознайомлення з твором Олекси Удайка „БЕРЕГИНЯ РАЮ…“ – http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649227

Коли тебе нема,
здається дишу я,
xоча  споквола, але
апевнено вмираю…
І замість шкіри –
вже луската *чешуя*...
І море без русалки –
берегині  раю. 
Скраю…

Відтак мені  як тигру 
все ж миліша суша –
блаженства вийти із води
сухим немало:
ти дивишся на мене
так (коритись мушу!),
немов я спраглий кіт,
а ти котяче  сало….
Мало…

Відповідь на мою епіграму;

А я і диxаю, і дИшу,
Бо українською я пИшу,
А ти, заклятий анонім,
Не знаєш, що є синонІм!
В лапки беру я „чешую“,
Твої ж зневаги - по... барабану...

Моя крапка:

Я не люблю чужих гілей
а ще розмазувать єлей.
Але пишу про це відкрито
і анонімом мене крити,
ще й заїкатись про зневагу –
то лиш відволікать увагу.
Бо ти таки дурню утнув –
у Рай русалку затягнув!
Не гоже так, старий художник,
якщо ж ти тільки не безбожник… 

Відповідь О. Удайка:

Вона й була там - у Місхорі...
То знають всі, хто був на морі!
А Миколаїв - суходіл?..
То вже такий його уділ -
Псарям служити, а не Богу!
Міняй скоріш свою дорогу,
Старий художнику! Не гоже
Служити д*яволу... А може...
Валяй до нас в кооператив -
Отримай свій імпеатив
Не куягИ і критикана,
А січеславського Бояна...

Друга крапка:

В своїм житті я бачив різне:
і словоблудливе, і грізне.
Хоч не служив ніколи Богу,
та знаю я свою дорогу.
Пишу для себе і людей,
бо маю досить я ідей.
А Миколаїв, рідне місто,
воно привітне і барвисте.
Живуть тут корабели славні,
де порт морський існує здавна.
І стидно, хто цього не знає,
що навіть карти не вивчає.
Поезія ж не ремесло!
Куди ж Вас, діду, понесло?!
Русалка й Рай – кощунство чисте,
лиш у Місхорі їй і місце.
З дияволом собі загрались,
до богохульства дописались…
А критику лиш той не любить,
хто „маню“ величі голубить.
Чихав я на імператив –
до дідька ваш „коператив“.
Та краще я піду з баяном,
чим бути отаким Бояном.
Бо ріс й виховувався в Бозі –
з псарями нам не по дорозі.

P.S. До трикрапки справа не дійшла.