Папаха без червоного денця
Із хрещатим козацьким перехватом,
Не вишито познаки чи слівця -
Як інші всі баранячі, кудлата.
Її несла бурхлива бистрина,
Загибель без могили і пошани -
Гірка звичайна доля пластуна,
Який у всьому - вилитий горянин.
Зливатися із сірим, наче пил,
Умів вивідник, каменем завмерти.
У чатах бій - на виснаження сил,
Упав козак, кривавлячи безсмертник.
Він ще не находився по землі,
А вже його нитчину обірвали.
Кому талан одміря сотню літ -
На порубіжжі так не вікували.
А, може, ще пручається синаш,
Хоча набої в чересі на сконі?
Для себе він останньго припас -
Все ж краще, ніж тортури у полоні.
А пластуни, звідкіль взялись вони?
Багато з них Полтавщиною знані:
Покинули Пирятин чи Лубни,
Бо волею зманулися Кубані.
Папаха без червоного денця
Стрімниною полинула до моря,
Не вишито познаки чи слівця -
Така вона і є, козацька доля.
Пластунська доля
© Copyright: Олег Дука, 2016
Свидетельство о публикации №116030508757
Свидетельство о публикации №116030508757
Рецензии