Уж снег засыпал все в окне
Над провол(о)кой и огорожей.
Немеет сердце, полно дрожи,
Ужель вовек не переможу
Я этот век, и вид, и дни.
На белой, как мертвец, стене
Свет еле сеется фонарный
И ветер задувает даром.
О, как же, Боже мой, бездарно
В тюремной жить галиматье
На чужеземной чужине.
Вже сніг пускається в вікні
понад дроти і огорожу.
Німіє серце, повне дрожу,
невже повік не переможу
цей вік, цей час, цей вид, ці дні.
На білій, ніби мрець, стіні
ще світло сіється ліхтарне
і вітер подимає марне.
Яке ж, мій Боже, незугарне
життя в тюремній маячні
на чужаниці чужині.
238. Василь Стус. Уж снег засыпал все в окне...
© Copyright: Алёна Агатова, 2016
Свидетельство о публикации №116030510704
Свидетельство о публикации №116030510704
Рецензии
