Зорі низкою повисли
в небі понад гаєм.
Місяць хмаркою сповитий
нічку виглядає.
Верболози понад ставом
хмурять чорні брови,
перегукує з відлунням
сич в густій діброві.
Під калиною хлопчина,
спати кличе мати.
- Мамо,зараз, ще хвилину,
риба стала грати.
Катря взяла бадилину:
- де ж це наш Тарасик?
Заглянула під калину-
спить мов янгол братик.
І не знала й не гадала
матінка про сина,
що пророком колись стане
він для України.
Що ніколи не загине
Тарасове Слово
й крізь століття буде нести
рідну її мову .
і нашу....
Тарасовi до дня народження
© Copyright: Татьяна Сливко, 2016
Свидетельство о публикации №116030404921
Свидетельство о публикации №116030404921
Рецензии