Постривай, не знімай хустину –
ця хустина підкреслить очі.
Я у очі дивитись хочу
і побачити пристрасть нестримну.
Постривай, я зігрію руки.
Поцілунками пальці зігрію.
Я в житті лише ніжність і вмію.
Ніжність – зброя моя од розлуки.
Постривай, не кажи ні слова.
Ми – на відстані поцілунку.
Чуєш, вічність завмерла струнко,
мов солдат, на сторожі любові.
Постривай, я – таку і хочу:
нероздягнуту, зимну, з морозу.
Ще й таку, що з морозу – сльози...
«Постривай», – як молитву, шепочу...
Постривай, або Моя молитва
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116030401724
Свидетельство о публикации №116030401724
Рецензии
Найстрашніше - писати про щастя, коли вже нікого обійняти і пригорнути...
Миклош Форма 04.03.2016 15:10 Заявить о нарушении
Миклош Форма 04.03.2016 15:10 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
