Васыль Стус. И Киев тянется за мною в снах...

                ***
За мною Київ тягнеться у снах.
Зелена глиця і темнява червінь
достиглих черешень. Не зрадьте, нерви -
попереду - твій страх, твій крах, твій прах.
Прослалася дорога - вся в снігах
і простори - горбаті і безкраї -
подвигнуть розпач. О коханий краю,
ти наче посаг мій - у головах!
А сива мати височіє в снах,
рука її, кістлява, наче гілка
у намерзі.
         Лунає десь гагілка,
і в сонці стежка. Й тупіт у степах.


                ***
И Киев тянется за мною в снах.
Зелёный лист и налитая червлень
дозрелых вишен. Не предайте, нервы -
там, впереди, - твой страх, твой крах, твой прах.
И стелется дорога - вся в снегах -
просторами горбатыми без края -
от них отчаянье. О милый край! -
ты как предание моё -  в мечтах.
А мать седая высится мне в снах.
Рука её костлявая, как ветка
оледенелая.
           И песня предков.
Тропа вся в солнце. Стук копыт в степях.