Я подолав усі свої розлуки,
Змирився з долею на самоті.
Стежина моя, стелиться по луках,
Насправді пролягає у житті…
То квіти розцвітають, на стежині,
А то вирують густо будяки…
То крає моє серце порожнина,
А то рояться лагідні думки.
Усьому радий, чи печаль, чи вдача.
Все те, що вчасно Бог мені дає.
Стезя моя, за все тобі я вдячний,
І все приймаю мовчки, так,як є!
Усі думки, що я поки не втілив,
Мене бентежать трохи вже здаля,
Бо бачу, сильно луки пожовтіли,
Вже й над стежиною сніжок кружля…
Самотність моє щастя знову краде,
І ніч пуста, за нею хмурий день.
Лише одному я одвічно радий,
Що чесно прагнув жити для людей!
Вже с півночі летить холодний вітер,
Давно мої замовкли солов`ї
А приведе стежина та, на цвинтар,
Мене вже виглядають там свої…
20.12.2015 р.
Я подолав усi своi розлуки
© Copyright: Валентин Крот, 2016
Свидетельство о публикации №116030206680
Свидетельство о публикации №116030206680
Рецензии
