Набридлий дощ лупцю зовнi стекла
Хоч вже про санки мріє дітвора…
Сей рік, зима настала дуже тепла,
Але брудна, безсніжна, та сира.
Напевно, винуваті ми – обоє,
Ніяких виправдань я не приймав…
І в нас тепер, в відносинах з тобою,
Стоїть така собі., тепла зима….
Життя не спише жодного рахунку,
Тай в нас складається все по ціні:
Давно немає вже палких цілунків,
А так, живемо наче у вісні…..
Окремо в своїй спальні ти ночуєш,
Та я з-за того дуже й не пручавсь!
Давно не бачиш ти мене й не чуєш,
Та й я тебе не дуже помічав….
Я не скажу, що ти одна на світі,
Та не найкращим виявивсь і я!
Раніше певно здержували діти,
Коли ж пішли – скінчилася сім`я!
Вже пізно іншу долю обирати,
Долати у стосунках перемог…
Життя пройшло, вже й скоро помирати,
Та холодно з тобою нам удвох…
20.12.2015 р.
Свидетельство о публикации №116030206653