Як що можливо, подзвони…
А в тім, навіщо? – Марна праця…
З`являєшся в мої ти сни….
Прийшла ти і пішла зненацька.
Пливуть рікою сині дні,
За вікнами буяє травень,
У серці ж, спогади сумні,
Про наші зустрічі яскраві…
Померли почуття давно,
Хай пухом стане, вже земля їм…
Буяє травень за вікном,
Та в серці, листопад кружляє…
Ті спогади в собі несу:
Очей блакить, рясне волосся…
Душею лине тихий сум,
За те, що щастя не збулося.
І з моїх спогадів сумних,
Пішла остання вже надія
Як що можливо, подзвони…
А в тім, навіщо вже тобі я!
10.10.2015 р.
Як що можливо, подзвони
© Copyright: Валентин Крот, 2016
Свидетельство о публикации №116030206602
Свидетельство о публикации №116030206602
Рецензии