Така Тарасе наша доля

Така Тарасе наша доля
За що так? Боже борони!
Ми ж мріяли, як прийде воля,
То заживемо як пани!
З надією обрали Раду
Що б все по совісті було...
Прийшли до влади, казнокради
Все зруйнувавши, як на зло!
Хто ж лад нам наведе у хаті,
Поверне батьківське добро?
Та не нажерлися пихаті
І знов плюндрують мій народ!
Я розумію, все не просто
Куди ж ведуть такі стежки.
Знов прийдемо до голокосту,
Бо є, в нас, приклад вже такий..!
Тарасе, нам вже не до жартів,
Про те волають ці рядки,
З`явились нові Енгельгардти,
А ми тепер, в них кріпаки...
Хіба ж це воля для народу,
Нас давлять з керівних посад,
Навіщо нам така свобода?
Все повертається назад.
І президент, хоч би єдиний,
Спитати сам себе зумів:
Що я зробив для України,
Що б краще жив народе мій?!
Але вони із нас хизують,
Аж поки з голоду помремо
Лиш обіцянки нам дарують,
Та не гидують хабарами...
Та скільки ж буде, навіжених
Святих перевертнів отих:
Прийдуть,  набити  щоб кишені,
Та з повною пазухою піти!
Нам з кожним роком жити важче,
Все розікрали, аж бігом...
А ми все марно, ждемо на краще,
А нас вже дурять
Двадцять год.               
                01.01.2014 р.