Вірші писати, то не звичка,
Душі справжнісінька жага!
А може то, від Бога свічка,
Або ж від чорта кочерга?!
Т а серце знову муза крає,
Поки душі вогонь не згас…
Добро пишу – свіча палає,
Стоїть без діла кочерга.
Живу завітною метою,
А що відбудеться, хто зна?
Де брати сил? Щоб кочергою
З України всю нечисть гнать!
Немає вічного нічого,
Усьому прийде певний час.
Стезя, накреслена, від Бога,
І та згасає, мов свіча…
Залишиться самотній камінь,
Життя в далечину спливе…
Усе мине, і лише пам`ять,
У серці нашому живе!
2012 р.
Вiршi писати, то не звичка
© Copyright: Валентин Крот, 2016
Свидетельство о публикации №116030206236
Свидетельство о публикации №116030206236
Рецензии