Вона не носила квіти в волоссі.
І ними не грався вітер.
Були вже давно – дорослі.
Й кохали нещиро. Не діти.
Зачинені серця. Хитрі очі.
Таких є багато в світі.
Не лилися сльози щастя щоночі.
Й не було обіцянок назавжди любити.
Квартира в будинку не на перехресті вулиць.
Паркан дошками з мохом підбитий.
Дощі проливні затягнулись.
І ще далеко було до літа.
І був один дзвінок телефону.
І варто тільки їм захотіти -
Повіяло б теплом з-за кордону.
Але не хотілось летіти.
Раптом все змінилось навколо.
Себе ж то нікуди не діти.
Дорослі з черствими словами –
це просто покинуті діти.
Вона не носила квiти в волоссi
© Copyright: Надежда Шершун, 2016
Свидетельство о публикации №116030204690
Свидетельство о публикации №116030204690
Рецензии