Там десь у листях, й досі дощ стікає,
З землею, що носила, гомонить,
Пройшли роки, як поле,степ без краю,
Залишивши дитячу, мрійну мить.
Ось я стою у плащику, дівчатко,
Назавжди час той хочу зупинить,
Дощ сивий сіє,як з рядна, на грядки,
Як дід, старий, щось дивне бубонить.
Під парасолькою, зігнувши плечі,
Майнув хтось незнайомий в пелені,
А я карбую день, осінній вечір,
Той світ,що руки простягнув мені.
Солодкий дощ, дитячий мрійний спомин,
Нема ні хат, ні вулиць, час їх змив,
Але бринить і досі дощ, мов гомін,
Моїх і щирих й золотих років...
***
Там десь у листях, й досi дощ стiка
© Copyright: Ирина Боговина, 2016
Свидетельство о публикации №116030204616
Свидетельство о публикации №116030204616
Рецензии