А пам'ятаєш, як ти обіцяв
Навчить мене не плакать, а молиться,
А замість цього, кинувши одну
Ти перестав мені, нарешті, сниться.
Не кличеш більше ти мене з собой,
Коли ідеш у храм небесно-синій,
Не тепле сяйво ярких куполів
Я відчуваю, а по шкірі- іній.
І я навчаюсь цьому, як могу.
Навчаюсь тихо, якби несмиливо
Молюсь про те, що, навіть, у бріду
Я б думати раніше не посміла.
Молюсь про те, щоб більше ніколи
До тебе не тягнутися душою,
Коханою не марити себе-
Здолати це, але якой ціною...
Молюсь про те, що у моєм садку
Розквітнуть найчарівнішії квіти
І я зумію, сили я знайду
Ніколи тебе більше не любити...
Молися
© Copyright: Ирина Коваленко 7, 2016
Свидетельство о публикации №116030203385
Свидетельство о публикации №116030203385
Рецензии