Здригаюся. Мені наснився сон –
На понівеченій землі лежить дитина.
Не дихає. А поруч все в огні
Безжальний феєрверк чи хтось коли зупинить?
Він гравсь на пустирі. Ще до війни
Майданчик для дітей разом звела громада.
Тепер тут порох – наслідки боїв…
І залишки розтрощених прикладів.
Хлопчисько бавився, зібравши трохи гільз,
Чим це не іграшка?! Агов біжать додому,
Бо мама сваряться, їй небезпечна путь,
Яка лежить уздовж аеродрому.
Та не судилося… Запущений снаряд,
Второпати не може, де поцілить.
За мить, почувши сполохи біди,
Матуся вибігла і кличе, що є сили…
Все заспокоїлося, обстріл вже минув.
Останнім часом їх не так багато.
“Все буде добре!”- з шпальт передовиць.
… А на колінах перед сином мати -
Її зігнуло горе долілиць…
Горе
© Copyright: Виктория Захарченко 8, 2016
Свидетельство о публикации №116030211241
Свидетельство о публикации №116030211241
Рецензии
Викуся, ты моя умница!
така глибина, слова безсил1 передати почуття.
с любовью,
Ирина Левенцова 05.03.2016 12:14 • Заявить о нарушении
така глибина, слова безсил1 передати почуття.
с любовью,
Ирина Левенцова 05.03.2016 12:14 • Заявить о нарушении
Знаешь, Ирусь, ловлю себя на мысли, что не могу писать стихи. Думала, сочиню о любви, а вышло о горе. А ведь хочется, так хочется легкости и счастья. Особенно в преддверии женского праздника. С наступающим тебя, моя дорогая.
Виктория Захарченко 8 05.03.2016 22:52 Заявить о нарушении
Виктория Захарченко 8 05.03.2016 22:52 Заявить о нарушении
