Коли ми знайдемо скарби
І все закінчимо почате,
Між днів невпинної журби
Проллється світло величаве.
Подій яскравих новизна
Всевладно візьме в свої руки.
Чи то любов, чи то весна, –
Поглине маревом із звуків.
Радій, душа! Нарешті сон –
Минув і скресла миттю ява.
Навіщо ж ти цупкий резон
Вкладаєш стрімголов до сяйва.
Яке вже вкотре обпече,
Можливо, навіть приворожить,
Отруїть зіллям, не втечеш…
Лишень облишити б те «може».
Лише б забути назавжди
Оту холодну дійсність хмарну.
Радій, душа! Радій і жди, –
Твої скарби відчинять браму.
11:47, 2.03.2016 рік.
Зображення:
Коли ми знайдемо скарби
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2016
Свидетельство о публикации №116030210950
Свидетельство о публикации №116030210950
Рецензии