Вічність я б на оце дивився
Розмаїття життєвих чудес:
Місяць яблуком покотився
І застряв посеред небес.
Простягнути б руку відразу
Аж до самих небес, від землі.
Зачерпнути б у жменю "алмази",
Що розсипав хтось угорі.
Все це вічне - таке многолике,
Посилає нам палкий привіт.
Як збагнуть неосяжне, велике,
Що звучить в однім слові - Всесвіт?!
А в блакиті отій - ні хмаринки,
І мовчить громовержець Зевс.
Відчуваю, що я - пилинка,
Між землею і чудом небес.
І щомиті, неначе перлинки
Зорі-долі нам мерехтять.
Ми прийшли сюди на хвилинку,
Щоб домівку-землю квітчать.
І які б не були пересуди -
Чи "великі" ми, чи "малі",
Так давайте радіти, люди,
Що ми є на оцій землі!
01.03.2016р. 13:09.
Роздуми
© Copyright: Василий Дубина, 2016
Свидетельство о публикации №116030105469
Свидетельство о публикации №116030105469
Рецензии
