Жорстока доля невблаганна,
Чому ж караеш ти мене?
У цьому світі я неждана,
Життя земне моє сумне.
Стомилась я, нема надії,
Не люба названим батькам.
Літа минули молодії,
Біда йшла слідом- по стопах.
Був чоловік, життя не склалось..
А потім з лобуром жила.
Все на мені одній трималось,
Чому ж ти, доле, така зла?
Два сини є, обоє любі,
Ростила їх і берегла.
Складне життя було у шлюбі,
Все, що змогла, їм виддала.
Незламна я, цвіту, як квітка,
Шукаю свій життевий шлях,
Люблю цей світ, простий, як жінка,
Не молода я, вже в літах.
Хоч і ночами щем у серці,-
Незгасла жага до життя,
Мої думки завжди відверті,
Вже час вставати, вже світа.
Владимир Ольховой. 29 Февраля 2016.
Жорстока доля невблаганна
© Copyright: Владимир Ольховой, 2016
Свидетельство о публикации №116022907368
Свидетельство о публикации №116022907368
Рецензии
Стихи понравились, Володя! С теплотой, Люба.
Любовь Лабинцева 29.02.2016 23:41 • Заявить о нарушении
Любовь Лабинцева 29.02.2016 23:41 • Заявить о нарушении