екскурс в 90-тi

Мандрівка малими містами.
Асфальти, порослі травою.
Споруди з граніту й базальту.
Вожді без голів й з головою.
Місця всі старі - старіють ще більше.
Ти - завжди приїжджаєш новою.

Все ті ж магазини і сквери.
Малюнки на фарбованих партах.
Залишки фабрик, заводів. Пил від совка.Пережитки Союзу.
Лінії громовідводів обабіч газопроводів.
З дев'яток лунає шансон. Ні ритму, ні блюзу.
По барах -пара-трійка колишніх друзів.

Кіоски, лавки, старих кілька сосен і клени.
Зупинка автобусна, стадіони й побита дорога.
ДОрога все ж дорогА. Тут бігали ще зеленими,
Все в саднах - збивали до крові лоби, коліна,
Тоді ще не чули про амфетаміни.
Жували собі вітаміни.
Й носили взуття на заміну.


Чекали, як Бога, перерви, тягнули пакети "Мівіни".
Нас вчили любити батьків
і рідну свою Україну.
Ми не знали слів "зброя", "війна", і "конвої".
Поза курсом історії - не бУло адреналіну. .

Покоління лихих 90-х.
Покоління, народжене в експериментах.
Ховати двійки в шкільних журналах - це бУло таки не просто.
Та зараз ще більш непросто -гасити кредитні проценти, говорити російською без акценту.
Платити податки й ренти
Вибивати з псевдобатьків аліменти.
Але то - дрібниця, палітра життєвих моментів.

Найскладніше(завжди) , розрізняти людей й екскременти.