Tochno znayu

«Точно знаю»

Точно знаю,
Коли холод не буде
Ображатись і пробирати
До самих кісток.
Ми повісили мрії на довгий флагшток,
Натхення жаданний великий шматок,
Але це не надовго. До вчора.
То годі казати про «вчора». Забудь.
Обирати забудемо точно:
На паузу без повтора.
І ось з балагану вся суть:
Потвора жадає потвору.
Поети – поезію.
Створити свій мікрокосмос можливо,
Не в’яжучи лика в самій геодезії,
Психології, програмуванні,
Я б залишався і днями у ванні,
Та праця все кличе – послухай…
Не чутно? Я чую.
А ще…
До рипіння у вилицях,
До опалених морем спогадів і образ,
Кохати. Любити. На сказ.
В потилиці вдарили вже всі реклами.
І бренди вже замість ідей в голові.
І замість очей – вже кляті программи,
Відмову на зустріч кидають тобі.
А ти лиш гучнісіньке «Браво»,
Як в шепіт крізь натовп кричиш.
Кричи, мій міні-герою.
Анонімний боєць.
Невідомий талант.
Ти майже усього, що маєш, творець.
Але не пройшов соціальний диктант.
А я знаю точно…
Що ти не пройшов.
Не продав своїх друзів.
Лист надійшов…
Ворогів ти не маєш. Ти всім до сердець.
Ти мчиш до земного, не хочеш до раю.
Але це, пробач, не насправді.
Це все, що я знаю.
Я знаю все точно.
Я не пропустив…
Як холод мені все пробачив. Простив.

23.02.2016