Пейо Яворов. Не будiть ii

Пейо Яворов
НЕ БУДІТЬ ЇЇ

        В заполах ночі засина моя душа:
        її ви не будіте.
        Їй, бідній, світе,
ти чужий — ніщо вже не втіша,
        в цю мить, мабуть, вже умира моя душа:
        її ви не будіте!

        Нап’явши мантію від янголів-зірок,
        пильнує ніч невтомна.
        І непритомне
те дитя голубить. З-за хмарок
        в прозорій мантії від янголів-зірок
        пильнує ніч невтомна.

        І спить душа, стулила очка, сирота,
        лиш усміх ледве грає.
        Ніч затихає,
не дихає — повсюди самота,
        вмира, свої стуливши очка, сирота,
        лиш усміх ледве грає.

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***


Оригинал:

Пейо Яворов
НЕДЕЙТЕ Я РАЗБУЖДА

        Душата ми заспива в скута на нощта:
        недейте я разбужда.
        За всички чужда,
сирота бездомна по света,
        тя може би умира в скута на нощта:
        недейте я разбужда!
 
        Под своя плащ, подет от ангели-звезди,
        нощта бди меланхолно.
        Детето болно
приласкала с горест на гърди,
        над своя плащ, подет от плачещи звезди,
        нощта бди меланхолно.
 
        Спи сирота душа, затворила очи,
        и кротко се усмихва.
        Нощта притихва
и без дъх приведена мълчи:
        мре сирото дете, затворило очи,
        и кротко се усмихва.