Допоки... на укр. яз
Гірше ляха свої діти її розпинають".
Т.Г.Шевченко
"І мертвим, і живим, і ненародженим..."
1845р.
Допоки не'нависть в серцях, не при'йде миру днина!
Душа народу - у рубцях, бо гине Україна.
Страждальна Нене, ти прости своїх дітей осліпших,
Хотіли правду віднайти, щоб жити якнайліпше,
Та доборолись до війни і кро'ві рі'ки ллються.
Сміються "юди" з чужини' як по'спіл браття б"ються,
Як ле'гко віру продають, історію міняють,
Пекельну у Европу путь за гроші прокладають.
Але, вважаю, не усе в цім світі продається,
Хто Землю Ба'тьківську спасе', у славі вознесе'ться.
Тому воздасться за добро, хто в лю'ті не казився,
Хто стер антихриста тавро, за ворогів молився.
Щоб спо'кій знову панував, лиші'ться бі'йок, сва'рок,
Щоб тост за дружбу пролунав під дзвін святкових чарок,
Потрібно всім перемогти у со'бі темні сили,
Їдь до душі' не допусти і станеш Богу милий.
Допоки не'нависть в серцях, не йде про щастя мова.
Не проросте зерно в рівцях, де в грунті жовч - основа!
Любов"ю треба окропить пошкоджене коріння.
Брати' повинні в мирі жить, щоб кріпло покоління!
18.02.16р.
Свидетельство о публикации №116022700959