Сонце моє, коли я без тебе,
То чорним стає над степами небо.
Мов пси у нори, тікають зорі,
І люди стають, немов скло, прозорі.
Я бачу крізь них крижані заструги,
Пусті дороги та лісосмуги,
І труби женуть сірий попіл в небо.
Я зовсім зникаю, коли без тебе.
Мене вже не тішать вино та їжа,
Мене не лякають істоти хижі,
Що знову і знову крокують снами,
Мене лякає стіна між нами.
І кажуть друзі: "забудь, та й годі!
Вона не стане тобі в пригоді."
Та я не в змозі тебе забути-
Бо я без тебе
не можу
бути.
коли я без тебе
© Copyright: Ланс, 2016
Свидетельство о публикации №116022501483
Свидетельство о публикации №116022501483
Рецензии