Iсторiя багатьох дiвчат...

Сьогодні ти вкотре мені приснився,
Нарешті я тебе вперше поцілувала,
А колись мріяла щоб на мені женився,
Щоб був тільки мій і іншого не мала.

Але ж ти був неприступний як скеля,
Набагато старший, взірець, еталон,
А мені в'язницею казалась оселя,
І дратував навіть пейзаж за вікном.

Я рахувала дні коли тебе побачу,
Почую твій голос і потону в забутті,
Хоча зараз собі не можу, не пробачу,
Я залишилась сама, без тебе в житті.

Хоча ти проявляв щось схоже на почуття,
Коли підморгнув, коли щось ніжне сказав,
Але чому не  говорив: "будь тільки моя!",
Та тільки когось помічав- одразу тікав?

Та я розумію, це не варте було твоєї роботи,
Крутити романи зі мною у всіх на виду,
Завдавати начальству чимало турботи,
Хоча ти одразу зрозумів куди я веду.

Мабуть думав що ще зовсім мала,
Що не вмію як доросла любити,
А я тоді лиш одним тобою жила,
Хотіла все життя з разом прожити.

Але що зараз про минуле говорити,
Я навіть не знаю чи на цій ти планеті,
Хоча мабуть так і не перестала любити,
Та складати про тебе вірші, сонети...