Менi щоночi сниться сон :
Струнка берiзка бiля клену,
СпiваЕ десь акордеон
I ти , закоханий у мене.
Цей дивний сон, немов кiно,
Я знов i знов дивитись хочу,
Рука в руцi ми стоiмо,
А розмовляють тiльки очi.
Ми стоiмо бiля рiки,
Твiй поцiлунок ятрить душу,
Та ,як вода, пливуть роки,
I я тебе забути мушу.
Минуло вже багато лiт,
Як ми були з тобою разом,
Пiд сонцем часу станув лiд,
Яким скувала нас образа.
О, мiй коханий, я молю -
Ти вiдпусти мене на волю,
Бо вже не скажеш :"Я люблю..."
I серце умира вiд болю.
Менi щоночi сниться сон
© Copyright: Светлана Луцак, 2016
Свидетельство о публикации №116022404965
Свидетельство о публикации №116022404965
Рецензии
Дозвольте поруч з Вашим "Сном" поставити свій:
А він чекав на сни "про неї".
В тих снах і сам ще молодий
Не тільки тілом, а й душею.
В них - літо: сонце, море, Крим.
Він їй хотів дивитись в очі...
І дивиться вже, визнає,
Що більше бачити не хоче
Там відображення своє.
Воно затулює стіною
Дівочу нетривку красу -
Таку знаменом над собою
В бій диво-лицарі несуть!
А він з'їдав її очима:
Жував, смоктав, хрумтів, як міг
І не помітив, що між ними
Посеред літа випав сніг.
Тепер чекає сни "про неї",
Давно вже сивим став, старим,
Тривожно спить... Вона ж - зорею
З-за хмари блимає над ним,
Шкодуючи про всі розлуки,
Які були і будуть ще.
Взяла на себе його муки
Та й розридалася дощем...
Це не експромт, це написано ще в тринадцятому. Але ж щось їх - цих двох - єднає, якась неймовірна туга... чи мені лише здається?
З повагою,
Олег Омелянчук 23.04.2019 22:46 • Заявить о нарушении
А він чекав на сни "про неї".
В тих снах і сам ще молодий
Не тільки тілом, а й душею.
В них - літо: сонце, море, Крим.
Він їй хотів дивитись в очі...
І дивиться вже, визнає,
Що більше бачити не хоче
Там відображення своє.
Воно затулює стіною
Дівочу нетривку красу -
Таку знаменом над собою
В бій диво-лицарі несуть!
А він з'їдав її очима:
Жував, смоктав, хрумтів, як міг
І не помітив, що між ними
Посеред літа випав сніг.
Тепер чекає сни "про неї",
Давно вже сивим став, старим,
Тривожно спить... Вона ж - зорею
З-за хмари блимає над ним,
Шкодуючи про всі розлуки,
Які були і будуть ще.
Взяла на себе його муки
Та й розридалася дощем...
Це не експромт, це написано ще в тринадцятому. Але ж щось їх - цих двох - єднає, якась неймовірна туга... чи мені лише здається?
З повагою,
Олег Омелянчук 23.04.2019 22:46 • Заявить о нарушении
Дякую, Олеже ! Гарний вiрш, та як всi вiршi-спогади теж трохи сумний.
Натхнення Вам !
З вдячнiстю,
Светлана Луцак 24.04.2019 00:28 Заявить о нарушении
Натхнення Вам !
З вдячнiстю,
Светлана Луцак 24.04.2019 00:28 Заявить о нарушении