Пройшло два роки

Пройшло  два  роки.

Пройшло  два  роки,
Як  на  Майдані,
Люди  з  України,
Тут  стояли.

Як  кругом,
Шини  палили.
А  бруківка,  як  гранати,
Що  повстанці  її  кидали.

І  влада  також,
Не  дрімала.
Та  водомети,
Вона  дістала.

І  хоч  на  дворі,
Був  мороз.
Ніхто  не  бачив,
Наших  «сльоз»!

Потім  злочинна,
Донецька  влада.
Почала  у  людей,
Стріляти.

І  патріотів  України,
Ми  стали  втрачати.
І  я  мушу,
Про  це  сказати.

Загинув  першим,
Тоді    Нігоян
Син  українки,
І  роду  арм”ян.

А  другим  був,
В  нас  білорус.
А  третій,
Українець – Рус.

А  дальше  лік,
Йшов  на  десятки.
Такі  у  влади,
Були  порядки.

Вона  людей,
Знищити  рішила.
Бо  поважала,
Тільки  силу.

Була  зима,
І  беркута  сила.
Що  майданівця, 
Роздягла,  як  полонила.

Його  поставили,
Голим  на  коліна.
Щоб  це  бачила,
Вся  Україна

Та  мав  козацький,
Гордий  Дух.
Наш  Гаврилюк,
І  він  не  стух.

Коли  такий,
Народ  у  нас.
То  нехай  влада,
П”є  свій  квас

Бо  довелося,
Їй  тікати.
Вона  ж  боялася,
Розплати.

А  ще  сусід,
Наш  дорогий.
Для  нашої  влади,
Золотий.

Бандитську  владу,
Став  приймати.
І  що  я  хочу,
Вам  сказати.

Що  розумні,
Йдуть  до  розумних.
А  бандити,
До  бандитів.

І  з  цим  маєм,
Щось  робити.
Бо  дальше,
Нам  не  жити.

Закінчилась  бійня,
На  Майдані.
Вже  Україна,
Не  у  кайдані.

Бо  бандюки,
Всі  повтікали.
У  Росію,
Щоб  їх  не  дістали.

Дорогу  ціну,
Україна – оголосила.
Й  за  Перемогу,
Заплатила.

Бо  наш  Майдан,
Кругом  Руїна.
І  по  загиблим,
Плакала  Україна.

Пішла  у  вічність,
Небесна  Сотня.
Ці  наші  янголи,
Святі.

На  її  місце,
Стали  сотні.
Усі  ж  такі,
Всі  молоді.

Ви  молоді  були,
Ой  були.
А  тепер,
Як  журавлі.

А  щоб  ми  Вас,
Не  забули.
Ви  полетіли,
Від  Землі.

Це  через  Вас
Змінилася  країна.
Це  із – за  Вас,
Так  сумно  нам.

Моя  рідна,
Україна.
Віддає  шану,
Сьогодні  Вам.

А  Ви  в  нас,
Хочете  спитати.
Як  там  Ваші,
Батько  й  мати?..


Що  виплакали,
Море  сліз.
А  ще  дружини,
І  Ваші  діти.

За  яких,
Треба  радіти.
Як  без  Вас,
Живуть  вони?..

Серед  страшної,
Тепер  війни.
Яку  Росія  розвязала,
Бо  Україна  вся  повстала.

Не  подаруєм,
Росії  Крим.
Бо  Росія,
Не  третій  Рим.

Не  здамо,
Також  Донбас.
Хоча  в  них,
Є  боєзапас.

Але  мине,
Лиш  певний  час.
Донбас  знову,
Буде  наш.

Ви  хочете,
Людей  спитати.
Чи  стали,
В  Україні  карати?..

Тих  хто  довів,
Людей  до  Майдану.
І  я  лукавить,
Вам  не  стану.

У  нас  гуманна,
Нині  влада.
Та  є  у  неї,
Одна  вада.

Якщо  бандити,
У  нас  втекли.
То  замість  них,
Мародери  прийшли.

Вони  а  також,
Олігархи.
Знову  крадуть,
І  все  брешуть.

В  уряді,  в  парламенті,
Й  на  Банковій.
Знову  язиками,
Тільки  чешуть.

Але  народ,
Він  усе  бачить.
Хто  у  владі,
Збитий  льотчик.

Нам  не  потрібен,
Такий  молодчик.
Бо  збитий  льотчик,
Уже  не  льотчик.

Ви  підкажіть  нам,
Що  робити?..
Чи  нову  владу,
Уже  бити?..

Чи  збирать,
Усіх  на  Майдан?..
Де  кожен  Іван,
Стане  як  пан.

08:20.19.02.2016.