Несуть мене хвилі.
Несуть мене хвилі життєві
Медузами на берег кидають,
Відлічують кілометри та милі
Ураганом на душу лягають.
Як буря у жилах затихне
Я сонечком літнім засяю,
Пляж надій утрачених просохне
В бухту спокою я запливаю.
Заквітчаюся травами спілими
І колоссям пшеничним дозрію,
Поле вкрию туманами сірими
Теплим дощиком Землю помию.
А як осінь прилине кудрява
В душі я її відчуваю,
Оранжево – жовтим , багряним
Листячком шлях залатаю.
Коли холодом зимнім повіє
Потом холодним кров ударяє,
Буду гріти я віру й надію
Що весна знову серце осяє.
Відлік дням як почне уже тліти
Я ще випрошу в долі хвилини,
Буду дні я зимові леліти
Дай Боже на те мені сили !
22.02.16р.
Автор: Н.П.Рубан.
Несуть мене хвил
© Copyright: Надежда Рубан, 2016
Свидетельство о публикации №116022205810
Свидетельство о публикации №116022205810
Рецензии