Петя Дубарова. Христо Фотеву

Петя Дубарова
ХРИСТО ФОТЕВУ


Поете, ти нагадуєш верблюда,
який іде крізь гамірні світи,
крізь шум пустелі, сповненої люду,
щадливо крам свій спробуй донести,
 
хоч впав би ти від втоми чи від спраги
посеред шляху — як несила йти, —
тобі ніхто не викаже поваги
від слабкості й жорстокості? А ти, 

свій крам урятувавши миті тої,
ти, Дон Кіхоте, страднику буття,
в цю саме мить упевнишся, що то є
твоє направду істинне життя!

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Петя Дубарова
НА ХРИСТО ФОТЕВ

Поете, многогърб като камила,
пустинята от хора премини,
товара си безценен с няма сила
спаси и непокътнат съхрани,
 
че рухнеш ли от жажда и умора
сред пътя, няма кой да ти прости,
поклон човекът няма да ти стори
от слабост, от жестокост ли? Но ти
 
товара си спасил, достигаш почва.
Спасен си, мъченико Дон Кихот!
Едва сега, обреченико, почва
той – истинския твой живот!


На фото Петя Дубарова і Христо Фотев