Моє буття, як спіле жито,
Як обіцянки, що здійснились…
Але, мені ще жити й жити –
На півстоліття є ще сили.
Каміння в гору підіймати,
Збирати їх і підіймати,
І не давати розкидати!..
Моє буття, як бистра річка,
Струмка вода несе роки…
Така ще є у мене звичка –
Виймать каміння із ріки…
Не вірю я, що сонце – камінь,
Не вірю я, що сонце – груда…
Але я мушу під ногами
Червоний камінь роздобути!
Червоний камiнь
© Copyright: Мироненко Анатолий Анатольевич, 2016
Свидетельство о публикации №116022211795
Свидетельство о публикации №116022211795
Рецензии
Дуже сподобалось!Мелодiйно, лiрично,фiлософiчно!А ще рiдна мова: серце защемило...
Анна Стефани 2 10.03.2016 20:51 • Заявить о нарушении
Анна Стефани 2 10.03.2016 20:51 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.